Fundacja Imago

Zapraszamy do lektury artykułu o dzieciach i ich opiekunach, których wspieramy w ramach projektu “Guide”. Tekst przygotował dla Państwa Davide Rambaldi z naszej partnerskiej organizacji Eurochild.

Poniżej znajdą Państwo wersję artykułu przetłumaczoną na język polski i język ukraiński.

Запрошуємо до прочитання статті про дітей та їхніх опікунів, яких ми підтримуємо в межах проєкту «Guide». Текст для вас підготував Давіде Рамбальді з нашої партнерської організації Eurochild.

Нижче ви знайдете версію статті, перекладену польською та українською мовами.

W dzisiejszych czasach nie jest łatwo mówić o prawach. Uwaga skierowana jest gdzie indziej, a wiadomości coraz częściej są emocjonalnym obciążeniem, a nie sposobem na bycie dobrze poinformowanym. Podczas gdy miliony inwestuje się w technologie wojskowe, granice są uszczelniane, pomoc jest ograniczana, a aktywiści są nazywani zagranicznymi agentami, nasze demokracje po cichu słabną od środka. „Dziel i rządź” — mówili Rzymianie — i to powiedzenie wciąż pozostaje aktualne.

Сьогодні нелегко говорити про права. Увага зосереджена на чомусь іншому, і новини часто більше схожі на емоційний тягар, ніж на спосіб залишатися в курсі подій. Поки мільйони вкладаються у військові технології, кордони посилюються, допомога скорочується, а активістів називають іноземними агентами, наші демократії непомітно слабшають зсередини. «Розділяй і володарюй» – казали римляни, і це залишається актуальним і сьогодні.

W ostatnich latach obserwuję, jak ruchy anty-prawne coraz częściej biorą na cel społeczeństwo obywatelskie, a nawet dzieci, podczas gdy publiczne finansowanie organizacji pozarządowych maleje. Stosowane taktyki są różne – od kampanii oszczerstw i dezinformacji – po bezpośrednie groźby wobec obrońców praw człowieka i niezależnych dziennikarzy – lecz skutki są takie same: strach, tłumienie protestów i rosnące wycofanie społeczne. Jak ludzie mogą pozostać aktywni, skoro wielu z nich nie czuje się już chronionymi ani reprezentowanymi?

Останніми роками я спостерігаю, як рухи, спрямовані проти прав людини, дедалі частіше атакують громадянське суспільство й навіть дітей, тоді як державне фінансування неурядових організацій скорочується. Тактики різняться — від кампаній з очорнення та дезінформації до прямих погроз правозахисникам і незалежним журналістам — але наслідки однакові: страх, придушення протестів і зростання громадянської пасивності. Як людям залишатися активними, коли багато хто більше не відчуває себе захищеним чи представленим?

Wiem, że mam uprzywilejowaną sytuację, żyjąc w UE, gdzie silne prawo i system zabezpieczenia społecznego chroniły mnie od dzieciństwa. Mimo to zbyt wiele dzieci i rodzin nadal doświadcza ubóstwa, wykluczenia i dyskryminacji. Raport flagowy Eurochild na 2025 rok „Nierówne dzieciństwa: prawa na papierze powinny być prawami w praktyce” jasno to pokazuje, opierając się na spostrzeżeniach 84 członków z 36 krajów.

Я усвідомлюю, що маю привілей жити в ЄС, де сильні закони та система соціального захисту оберігали мене з дитинства. Водночас надто багато дітей і сімей досі стикаються з бідністю, виключенням і дискримінацією. Флагманський звіт Eurochild за 2025 рік «Нерівні дитинства: права на папері мають бути правами на практиці» чітко це демонструє на основі висновків 84 членів із 36 країн.

Wyniki raportu potwierdzają, że dzieci potrzebują silniejszej ochrony i stałego wsparcia, aby były bezpieczne i mogły dorastać w swoich rodzinach. Inwestowanie w edukację i opiekę we wczesnym dzieciństwie, wczesną interwencję, bezpieczniejsze przestrzenie cyfrowe, odpowiednie warunki mieszkaniowe, stabilne dochody oraz dostęp do kluczowych usług są niezbędne, by przerwać błędne koło ubóstwa.

Його результати підтверджують, що діти потребують сильнішого захисту та послідовної підтримки, щоб бути в безпеці й зростати у своїх сім’ях. Інвестиції в освіту та догляд у ранньому дитинстві, раннє втручання, безпечніші цифрові простори, належні житлові умови, стабільний дохід і доступ до ключових послуг залишаються необхідними для розірвання кола бідності.

Jest to jeszcze pilniejsze dziś, gdy panuje „my” kontra „oni” i gdy osoby objęte procedurami migracyjnymi oraz azylowymi należą do najbardziej zagrożonych. Kiedy do UE przybywają dzieci bez opieki, polegają one na opiekunie, który umożliwia im otrzymanie pomocy i poruszanie się w złożonych systemach. Zarówno dyrektywa UE w sprawie warunków przyjmowania z 2013 roku, jak i rozporządzenie UE w sprawie procedur azylowych z 2024 roku określają standardy i procedury. Jednak, choć rozwiązania te istnieją na papierze, systemy ochrony dzieci różnią się w poszczególnych krajach. Brakuje danych i odpowiednich budżetów, a wiele państw członkowskich polega na organizacjach pozarządowych w realizacji tych zadań: część opiekunów to wolontariusze, inni to opłacani i przeszkoleni profesjonaliści.

Це стає ще більш нагальним у сьогоднішньому кліматі «ми» проти «них», коли люди, залучені до міграційних та притулкових процедур, належать до найбільш уразливих. Коли до ЄС прибувають діти без супроводу, вони залежать від опікуна, щоб отримати допомогу та орієнтуватися в складних системах. І Директива ЄС про умови прийому 2013 року, і Регламент ЄС про процедури надання притулку 2024 року встановлюють відповідні стандарти та процедури. Однак те, що працює на папері, на практиці стикається з різними системами захисту дітей у різних країнах. Також бракує даних і фінансування, а багато держав-членів покладаються на НУО у виконанні цих завдань: частина опікунів є волонтерами, інші — оплачуваними та підготовленими фахівцями.

Sytuacja jest już wystarczająco trudna, nawet bez uwzględniania przemocy, traumy i wojny, których te dzieci mogły doświadczyć jeszcze przed dotarciem do Europy. Jeśli dzieci mają niepełnosprawności lub pochodzą z instytucji (na przykład domów dziecka), są jeszcze bardziej narażone i potrzebują dostosowanego wsparcia.

Ситуація й без того складна, навіть не зважаючи на насильство, травми та війну, з якими ці діти могли зіткнутися ще до прибуття в Європу. Якщо діти мають інвалідність або походять з інституцій (наприклад, інтернатів чи дитячих будинків), вони перебувають у ще більшому ризику й потребують індивідуально підібраної підтримки.

Wyobraź sobie, że jesteś dzieckiem, które przybywa samotnie do obcego miejsca, napotyka bariery biurokratyczne, a jednocześnie niesie w sobie emocjonalne blizny. Opiekunowie, którzy są po to, by im pomagać, mają stanowić dla nich sieć bezpieczeństwa, jednak wielu z nich czuje się przeciążonych i niewystarczająco wspieranych przez władze. Tak właśnie opisał mi swoją sytuację jeden z opiekunów podczas wywiadu, który nagrałem, aby lepiej zrozumieć ich doświadczenia.

Уявіть собі дитину, яка самостійно прибуває до чужої країни, зіштовхується з бюрократичними перешкодами й водночас несе в собі емоційні рани. Опікуни, покликані допомагати цим дітям, мають бути для них «мережею безпеки», проте багато з них відчувають перевантаження та недостатню підтримку з боку влади. Саме так описав свою ситуацію один з опікунів під час інтерв’ю, яке я записав, щоб краще зрозуміти їхній досвід.

W odpowiedzi na te potrzeby Eurochild, EASPD (Europejskie Stowarzyszenie Dostawców Usług dla Osób z Niepełnosprawnościami) oraz ich partnerzy (w tym Fundacja Imago) uruchomili projekt GUIDE. Wspiera on opiekunów i specjalistów pracujących z dziećmi bez opieki i dziećmi oddzielonymi od rodzin, przybywającymi do UE – w tym z Ukrainy oraz ewakuowanymi z instytucji – ze szczególnym uwzględnieniem dzieci z niepełnosprawnościami lub zagrożeniami rozwojowymi. Inicjatywa oferuje warsztaty, kręgi słuchania, podręczniki szkoleniowe oraz inne narzędzia. Projekt realizowany jest w pięciu krajach: Bułgarii, Grecji, Słowacji, we Włoszech i w Polsce.

Щоб відповісти на ці потреби, Eurochild, EASPD (Європейська асоціація постачальників послуг для осіб з інвалідністю) та їхні партнери (в тому числі – Fundacja Imago) започаткували проєкт GUIDE. Він підтримує опікунів і фахівців, які працюють з дітьми без супроводу та дітьми, розлученими з сім’ями, що прибувають до ЄС, зокрема з України та евакуйованими з інституцій, з особливим фокусом на дітях з інвалідністю або ризиками порушень розвитку. Ініціатива пропонує воркшопи, кола слухання, навчальні посібники та інші інструменти. Проєкт реалізується у п’яти країнах: Болгарії, Греції, Словаччині, Італії та Польщі.

Krótkowzroczna polityka napędzana populistycznymi hasłami będzie nas drogo kosztować. Rzymianie powinni byli powiedzieć: „dziel teraz, zapłać później”. Nadszedł czas, aby uznać, że jeśli nie wybierzemy solidarności i człowieczeństwa, i jeśli nie będziemy opierać się na dowodach, wyzwania, z którymi inni mierzą się dziś, nieuchronnie dosięgną także nas.

Короткозора політика, керована гаслами, дорого нам коштуватиме. Римляни мали б сказати: «розділяй зараз — плати пізніше». Настав час усвідомити, що якщо ми не оберемо солідарність, опору на докази та людяність, виклики, з якими інші стикаються сьогодні, неминуче торкнуться й нас.

Davide Rambaldi jest specjalistą ds. komunikacji z ponad dziesięcioletnim doświadczeniem. Pełni funkcję Koordynatora ds. Komunikacji w Eurochild – największej w Europie sieci organizacji i osób działających na rzecz dzieci i z dziećmi.

Давіде Рамбальді — фахівець із комунікацій із понад десятирічним досвідом. Він обіймає посаду координатора з комунікацій в Eurochild — найбільшій у Європі мережі організацій та осіб, які працюють з дітьми та заради дітей.